Тільки б в слід не крикнути

Розлюбила.  Відпустила.  Знову  вільна. І  вхопилась  за  свободу  і  держу. І  тепер    я,  мов  залізна  –  сильна. Нікого  до  себе  не  впущу. Але  серце  стогне,  знову  хибить. І  не  хоче  волі  –  а  тюрми. Та  я  знаю,  що  ж  таке  загибель, Тож  не  слухаю  його  мольби. Це  так  боляче  кохати  до  безтями, І  так  боляче  радіти  аж  до  сліз. Не  розбавиш  темінь  світлими  фарбами  – Ось  мого  життя  стальний  девіз. Я  тебе  не  розчарую,  тож  не  сердься. Я  кохати  вмію,  як  й  колись. Та  коли  все  ж  втрачу  своє  серце, Просто  попрощайся  й  відвернись. Я  благатиму,  а  ти  просто  не  слухай, Йди  собі  спокійно,  як  завжди. Я  переживу  і  цю  розлуку. Тільки  б  в  слід  не  крикнути:  «зажди..»

Час летить

Під музику дощу я пишу ці рядки...

і допиваючи уже холодну каву...

я згадую дитинства сторінки......

не було горя там... і болі... і обману..

Час не стає десь посеред дороги,

І як би не хотілось зупинить,

Я не зупиню, я не маю змоги,

Час невблаганний, він просто летить.

Хай буде легко, дотиком пера..

Перша спроба ))))

моє перше відео :))

Cold ice - it's definitely you,

And I – it’s hot flame of the fire.

In different ways the steps will do,

In spite of trying and desire.

You like a storm in terrible cold weather,

And I – it’s hot sun in the sky.

But when you come for me it's only pleasure,

But when you go, I cannot freely fly.

We won’t be happy in the future, -

We weren’t happy in the past.

Release me please, because I’m captured

It’s all I want say at last.

  - Хто він для  тебе?
  - Для мене....? ... Не знаю.. Він НЕ мій хлопець, хоча моє серце повіністю належить йому. Він НЕ друг, хоча знає про мене більше, ніж хто-небудь інший... Він навіть НЕ просто знайомий: за ними ж так не плачуть.. Він по-суті той, без кого не можна жити, дихати... Тільки тому я не живу, а просто існую..

...

і в розмові і у тиші до останку

А мовчання зближує з тобою,

Інколи мені не треба слів.

Хоч на вигляд сповнена журбою,

Та на серці лиш веселий спів.

Інколи розмова недоречна,

Краще ж бо послухати весну.

Подивитись як вона сердечно

Витанцьовує під флейти гру.

А Мовчання – це по суті ті ж розмови,

Тільки слово вилітає не із вуст.

Знаю, це для тебе дивне й нове,

Ти не думай, що втрачаю глузд.

Просто справді нічого сказати,

Ти ж мене пізнав ще від початку.

Як мовчу, продовжую кохати,

І в розмові, і у тиші, до останку