Myramblings: Тільки б в слід не крикнути

Розлюбила. Відпустила. Знову вільна.

І вхопилась за свободу і держу.

І тепер я, мов залізна – сильна.

Нікого до себе не впущу.

Але серце стогне, знову хибить.

І не хоче волі – а тюрми.

Та я знаю, що ж таке загибель,

Тож не слухаю його мольби.

Це так боляче кохати до безтями,

І так боляче радіти аж до сліз.

Не розбавиш темінь світлими фарбами –

Ось мого життя стальний девіз.

Я тебе не розчарую, тож не сердься.

Я кохати вмію, як й колись.

Та коли все ж втрачу своє серце,

Просто попрощайся й відвернись.

Я благатиму, а ти просто не слухай,

Йди собі спокійно, як завжди.

Я переживу і цю розлуку.

Тільки б в слід не крикнути: «зажди..»

Myramblings